За незаконне використання музичного твору в ресторані необхідно сплачувати компенсацію – Рішення ВС/КГС справа № 922/2377/16

незаконне використання музичного твору

Фабула справи.

Організація звернулася до господарського суду Харківської області в інтересах ТОВ «Умиг Мьюзік» та ТОВ «Мун Рекордс» з позовом до ТОВ «Роял Тайм» про стягнення 72 500,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав (на користь позивача -1 58 000,00 грн., на користь позивача -2 14500,00 грн.).

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 1, 15, 50, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон), 426, 443 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) мотивовано неправомірним (без надання відповідного дозволу) використанням ТОВ «Роял Тайм» у приміщенні ресторану «AltBier» за адресою: м. Харків, вул. Культури, 8, музичних творів: «ОСОБА_11» (автор музики та тексту ОСОБА_4.), «ІНФОРМАЦІЯ_1» (автор музики та тексту ОСОБА_4.), «ІНФОРМАЦІЯ_2» (автор музики та тексту ОСОБА_4.), «ІНФОРМАЦІЯ_3» (автори музики та тексту ОСОБА_5, ОСОБА_6), «ІНФОРМАЦІЯ_4» (автор музики ОСОБА_7, автор тексту ОСОБА_8), виключні майнові авторські права на які належать позивачам.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено, постановою апеляційної інстанції вказане рішення залишено без змін.

Касаційною інстанцією було проаналізовано попередні рішення, наявні у справі докази.

ВС/КГС вказав наступне.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб’єктів авторського права суд повинен з’ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб’єктом авторського права.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про те, що Організація на підставі договорів про управління майновими авторськими правами наділена повноваженнями на управління майновими правами суб’єктів авторського права — позивачів у справі, зокрема щодо спірних музичних творів та, відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивачів.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об’єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною третьою статті 15 Закону визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Відповідно до приписів статті 1 Закону  публічне виконання — це подання за згодою суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім’ї або близьких знайомих цієї сім’ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання — як у реальному часі («наживо»), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім’ї чи близьких знайомих цієї сім’ї, — незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі — «наживо») несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

У свою чергу, використання твору без дозволу суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом «а» статті 50 Закону, за яке пунктом «г» частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ТОВ «Роял Тайм» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З повним текстом рішення можна ознайомитися тут.

Упорядник: кандидат юридичних наук, адвокат, старший науковий співробітник НДІ ІВ НАПрНУ Андрій Шабалін (Andriy Shabalin).

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *