Органи досудового розслідування, прокурор або суд забезпечує участь перекладача в кримінальному провадженні, якщо заінтересована особа використала надане їй право на ініціювання залучення перекладача та для цього існують підстави, передбачені законом.
Таку позицію висловив у власній постанові ВС/ККС у справі № 328/3292/16-к.
Вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 02 березня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 121 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 09 серпня 2017 року вказаний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_1 за ст. 121 ч. 1 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що призначене ОСОБА_1 апеляційним судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок суворості. Зазначає, що призначене судом першої інстанції покарання є достатнім для його виправлення. Крім того, вказує на помилковість встановленої судами обох інстанцій обставини того, що ОСОБА_1 є громадянином України, оскільки він є громадянином Росії, на підтвердження чого додає копію паспорта громадянина Російської Федерації на ім’я «ОСОБА_1». Зазначає, що вказана обставина вимагала залучення у вказаному кримінальному провадженні перекладача, оскільки ОСОБА_1 погано володіє українською мовою, про що в апеляційному суді останньому не надали можливості вказати.
Касаційна інстанція висловила наступну позицію, відносно залучення перекладача. Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, погано володіє українською мовою та у зв’язку із чим залучення перекладача у вказаному кримінальному провадженні було обов’язковим, про що ОСОБА_1 був позбавлений можливості повідомити апеляційний суд, оскільки йому не надали слово, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Зі змісту положень ст. 29 ч. 1, ст. 427 ч. 1 КПК України, ст. 14 ч. 3 Закону України «Про засади державної мовної політики» вбачається, що сторони, які беруть участь у кримінальному провадженні, мають подавати до суду письмові процесуальні документи, викладені державною мовою, за виключенням окремих випадків, передбачених законом. Відповідно до ст. 14 ч. 4 Закону України «Про засади державної мовної політики» особам, що беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, послуги перекладача з регіональної мови або мови меншини (мов), у разі їх необхідності, надаються без додаткових для цих осіб витрат.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що досудове розслідування, провадження в суді першої та апеляційної інстанцій здійснювалося українською мовою, процесуальні документи складені цією мовою і відповідні з них були вручені ОСОБА_1 При цьому ні ОСОБА_1, ні його захисники не вказували на те, що ОСОБА_1 погано володіє українською мовою та не просили залучити перекладача. Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції, під час встановлення особи обвинуваченого ОСОБА_1 повідомив про те, що він є громадянином України, що підтверджується відповідним аудіозаписом судового засідання, та на усі запитання головуючої, які були задані українською мовою, надавав відповіді, в тому числі зазначивши, що суть пред’явленого обвинувачення, складеного українською мовою, йому зрозуміла, та будь-яких складнощів щодо сприйняття української мови у нього не було. Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції ні ОСОБА_1, ні його захисник також не вказували про необхідність залучити перекладача.
За вказаних обставин та враховуючи зокрема те, що сам ОСОБА_1 не вказував про необхідність залучення перекладача у вказаному кримінальному провадженні, у судів не було об’єктивних підстав для залучення перекладача за власною ініціативою.
Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 420 ч.ч. 1, 2 КПК України.
Більш детально за посиланням.