Антон Щенсновічюс оскаржував дії органів литовської поліції.
Правоохоронці закидали пану Щенсновічюсу участь у збройному угрупуванні і на підставі того, що він ніде працює, може вчиняти нові злочини.
Заявник оскаржував рішення органів поліції в усіх національних судових інстанціях. Верховний Суд Литви підтримав позицію органів поліції.
Щенсновічюс звернувся до ЄСПЛ.
У вказаному рішенні ЄСПЛ зазначив, що не існує порушення статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Саме на це положення Конвенції посилався заявник.
Натомість ЄСПЛ вказав, що у даній справі існує порушення статті 3 (заборона катування) Конвенції. Скаржник також посилався на незадовільні обставини утримання: протягом досудового слідства підозрюваний знаходився у тісній камері (3 кв. м. на людину), яка була холодна взимку та спекотна влітку.
Тут цікаве інше. У справі «Пілаліс та інші v Греції», ЄСПЛ не знайшов порушення статті 3 Конвенції щодо ув’язнених, які мали менш ніж 3 кв. м особистого простору у камерах.