Вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі. Рішення перегадалось апеляційною інстанцією – залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування постановлених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення кримінального процесуального закону, неналежну, на його думку, оцінку доказів. Зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України слідчим суддею не було надано дозволу на проведення обшуку, огляду місця події, тому вважає слідчу дію незаконною, а зібрані докази недопустимими. Наголошує, що звертався до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та надання процесуальних документів, однак в порушення вимог ч. 4 ст. 395 КПК України його не ознайомили з матеріалами кримінального провадження, чим порушили право на захист. Повідомляє, що суд апеляційної інстанції на вказані порушення вимог закону увагу не звернув, а тому підлягає скасуванню і ухвала апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Касаційна інстанція вказала, що судами попередніх інстанцій було всебічно досліджено матеріали справи та надана правильна юридична оцінка.
Сукупність зібраних у справі та належним чином досліджених у судовому засіданні доказів, які доповнюють один одного та у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а тому доводи щодо незаконності засудження спростовуються матеріалами справи.
Відносно доводів засудженого (ОСОБА_1) про недопустимість, як доказу протоколу огляду місця події, оскільки судом не надано відповідного дозволу для проведення вказаної слідчої дії, то вони не ґрунтуються на вимогах закону.
Доводи засудженого про те, що протокол огляду місця події є неналежним та недопустимим доказом, оскільки не було дозволу суду на огляд житла є неспроможними. Ця слідча дія проведена у відповідності до вимог закону, оскільки проводився огляд місця події, тобто огляд місця вчинення злочину, а не огляд житла, як на це вказує ОСОБА_1
Спростовуються матеріалами провадження і доводи засудженого про порушення права на захист через не ознайомлення його з матеріалами кримінального провадження та ненадання процесуальних документів.
З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами, а також надання йому копій слідчих дій, обвинувального акту з реєстром матеріалів судового слідства, копію журналу судових засідань та технічний запис судового процесу.
З наданої на вказане клопотання відповіді (а. к. п. 255 том №1) вбачається, що ОСОБА_1 було надіслано журнали судових засідань та копії звукозапису судових засідань. Також роз’яснено, що відповідно до ст. 317 КПК України він може ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, під час чого має право робити необхідні виписки.
Також, згідно акту, складеного секретарем судового засідання та помічником судді ОСОБА_1 доставлений до суду першої інстанції, однак відмовився знайомитися з матеріалами провадження, зазначивши що йому потрібна копія матеріалів.
Крім того, ОСОБА_1 отримав копію обвинувального акта та копію реєстру матеріалів досудового розслідування, що підтверджується його розпискою.
Враховуючи зазначене, касаційні доводи засудженого ОСОБА_1 безпідставні та не підлягають задоволенню.
Більi детально тут.
Упорядник: кандидат юридичних наук, адвокат, старший науковий співробітник НДІ ІВ НАПрНУ Андрій Шабалін – Andriy Shabalin.